Відомостей про Франческо Ґварді (Венеція, 1712–1793, Венеція) збереглося небагато. Родина Ґварді володіла невеликою майстернею, яка спеціалізувалась на копіюванні творів знаменитих художників і виконанні церковних замовлень. Після батька і старшого брата, які керували майстернею, її очолив Франческо і відтоді тут стали малювати та копіювати пейзажі.
Сучасники називали його другим Каналетто, хоча він ніколи у нього не вчився. Ґварді умів майстерно зображати тіні, які відкидали будинки та люди. Він малював живе, мінливе на очах місто.
У пошуках особливого настрою митець часто повторював одні і ті ж самі сюжети та мотиви. Часто запозичував ідеї з картин своїх попередників, наділяючи їх тонким настроєм особливої одухотвореності.
Після середини 1760-х років Ґварді вернувся до жанру ведути, бо на той час залишився чи не єдиним художником, який працював у цьому жанрі, демонструючи високу якість виконаної роботи.
Доробок Гварді, що включає близько шестисот рисунків, які збереглися до наших днів, датується останнім десятиліттям його життя. Переважно це те, що лишилося у студії художника на момент його смерті: капріччі та «макьєте».
Образ Венеції Франческо Ґварді відображав, як у живописі, так і в рисунках. Його сім творів, представлені на виставці, походять з колекції графа Леона Пінінського — великого знавця європейської культури і мистецтва, які потрапили до музею у 1940-му році. Вони передають тонкі нюанси мінливого світла — повітряного середовища Лагуни і є справжніми шедеврами, адже у жанрі ведути Франческо Ґварді досягнув вершини своєї майстерності.
Виставка: 13 березня – 19 квітня 2020
Вернісаж: 13 березня, о 16:00 год.
Палац Потоцьких
вул. М. Коперника, 15
Куратор — Оксана Козинкевич
Посилання на подію https://www.facebook.com/