Міні-ферма подарувала тваринам чимало щасливих днів. На Чернігівщині родина небайдужих врятувала та поселила на власному обійсті покинутих коней, собак, котів та лелек. Деяких тварин забирали буквально з-під сокири м’ясника, йдеться у вчорашньому сюжеті «ТСН.19:30». Виснажену та схудлу Мілку вже везли на м’ясокомбінат. «Вона працювала у Дніпрі, возила людей. Її господарі вирішили заробити на ній та майже не годували конячку, а потім її здати на м’ясо, щоб заробити ще грошей», — розповідає Марина. Їй вдалося викупити 23-річну тварину і дати їй дожити у нормальних умовах. Тоді в неї вже була Перрі, котру дівчина купила ще лошам. Встигла попрацювати з нею кілька років у кінному театрі в Києві, але потім вирішила, що така робота для коней заважка — і облаштувала свою міні-ферму. Довелося продати квартиру в Чернігові і купити хату в селі. Сама катається не часто. Перрі вже й забула, що таке тяжко, до виснаження, працювати. А півторарічного красеня Марина придбала для Перрі у компанію та назвла Грандом. «Ми дізналися, що в м’ясника стоїть маленьке лошатко. Ми вирішили викупити — і Перрі самій не нудно, і буде ще одне врятоване життя», — розповідає власниця. Марина навчилася дресирувати коней без насильства. Утримувати конеферму, хай і маленьку — задоволення не з дешевих: на одного коня треба витрачати щонайменше півтори тисячі гривень на місяць. Марині допомагають мама та її хлопець. У перспективі планують заробляти на їжу тваринам тим, що допомагатимуть дітям іпотерапією: «Це лікування діток із ДЦП, з порушенням координації, психіки. Якщо дитинка сідає на коня, вона отримує гарну емоційну розрядку, вона спілкується з тваринами. Якщо вона їде на коні, активізуються більше 72 м’язів у людини». Окрім коней, на господарстві є ще шість собак. Далматин Остін зовсім глухий, попередні господарі його мордували голодом. «Він чудово розуміє жести, знає команди: стає на задні лапи, вміє поклон робити», — каже господарка. А вівчарку колишні власники мало не задушили — зав’язали собаці докола шиї ланцюг замість ошийника. Пес підростав, а ланцюг господарі не послабляли. «А потім ланцюг став йому малий, вріс йому в шию, його почали сильно роз’їдати мухи. Роз’їли йому вушка, у нього повністю порвані вуха», — розповідає Марина. Але зараз Борман щасливий, у ньому немає ні краплі агресії. І це ще не вся компанія. На цьому обійсті живуть три лелеки, які не можуть полетіти до теплих країв — в одного перебиті крила і немає ока, в іншого бракує лапи. А в хаті у родини — аж 11 котів. Господарі кажуть, що не можуть пройти повз кинутих тварин, хоч утримувати їх і важко. Вони мріють встигнути викупили ще одного коника з м’ясокомбінату. За того правлять 10 тисяч гривень, і щоб зібрати гроші, є доба. Тому просять допомогти у цій справі переказом коштів на картку Приватбанка № 5168 7556 3340 6927. Отримувачем буде Грицик Марина Анатоліївна.