Волонтери Львівщини поповнили упівський музей унікальними експонатами (фото)
Вчора, 12 вересня 2019 року, о 12.00 год., Львівська обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (вул. Коперника, 40а), у межах реалізації “Проекту збереження друкованої культурної спадщини”, провела презентацію видань, що надійшли на його адресу та передала їх представникам громади села Бишки, Козівського району, Тернопільської області. Про це інформує сайт «Фотографії Старого Львова».
“Дмитро Гайдук, який народився в селі Бишки, на Тернопільщині, у 1919 р. Член проводу ОУН, СУМівець. Був у резидентурі УПА, бо саме с. Бишки було осередком, де була штаб-квартира Шухевича і відповідно проводу. У 1950-х рр. Дмитро Гайдук емігрував за кордон, в Америку. Пізніше він профінансував видання 24 тому «Літопису УПА». І ось якраз в с. Бишки відкритий Музей національно-визвольної боротьби ОУН-УПА і цьому музею ми передаємо літературу, яка належала родині Гайдук. Тобто, якраз від п. Дмитра та п. Галини література повертається до того села, звідки він родом. Це «Вісники», «Літопис УПА», література різних авторів, яка становить краєзнавчий та просвітницький напрямки. І серед того всього багатства є деякі сторінки, що будуть дуже цікавими для музею”, — сказав член ЛОО Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Іван Радковець.
[caption id=«attachment_145685» align=«alignleft» width=«434»]
Фото: Фотографії Старого Львова[/caption]На Тернопільщину передали загалом 123 примірники літератури, які попередньо були опрацьовані (описані та внесені у електронний каталог, що є у відкритому доступі). Всі ці видання надійшли в Україну завдяки партнеру Проекту — транспортній компанії MEEST-America, Inc.
“Кожна цивілізована, прогресивна держава розуміє, що культурна спадщина є основою, наріжним каменем всієї зовнішньої гуманітарної політики. І якщо цього немає, якщо немає розуміння, що таке наша культура, наша культурна спадщина, тоді з’являються люди, які не розуміють чому вони повинні воювати за ці питання. Без наших коренів ми не завжди розуміємо «що є що» і «хто є хто». Наша культурна спадщина є дуже широка. Це і наші дерев’яні церкви, наші пам’ятки, пам’ятники, ікони, книжки. І коли, декілька років тому, до нас звернуся п. Петро Пясецкий з Америки такою проблемою, що багато книжок, які зараз є в Америці не мають свого читача. І нам дуже пощастило, що ми зконтактувалися з ним, а також з Наталією Брендафі, які з величезним ентузіазмом підтримали проект, головна ідея якого — щоб книжки, які зараз не мають свого читача на американському континенті, поверталися до України, до публічних бібліотек, музеїв, до тих людей, котрі потребують цієї інформації”, — наголосив голова ЛОО Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк.
Збірка повертається в село де 7 листопада 1919 року народився Дмитро Гайдук — український патріот, зв’язковий проводу ОУН, СУМівець, фундатор 24 тому “Літопису УПА”. Цю літературу Дмитро Гайдук збирав разом із дружиною Галиною (Helene), яка й передала видання в Україну. Печатки та наліпки із зазначенням адреси родини Гайдук в місті Вісконсин Деллс у США, дарчі написи на сторінках художньої літератури, довідниках, часописах, альманахах дадуть змогу дізнатись про життя української діаспори у США.
“Коли передають культурну спадщину у вигляді книг, зібрань — це велике надбання. Оскільки, звідти можна черпати знання та силу. І те, що сформований електронний каталог збірки, це чудово, адже кожен, чи то учень, чи науковець може з нею ознайомитися. І я дуже дякую всім, хто долучається до цієї справи”, — подякував заступник голови районної ради Козівського району Ігор Скобляк.
Науковець КУ ТОР «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини» Ігор Войцехівський наголосив на важливості сучасних музеїв та музейної справи для виховання молодого покоління українських патріотів.
[caption id=«attachment_145686» align=«alignleft» width=«409»]
Фото: Фотографії Старого Львова[/caption]“Я колись думав, що музей це тільки збірка старовинних речей, пам’ятних знаків, символів, частинка історії. Але насправді музеї дуже потрібні для наших нащадків. Я доброволець і у 2017 році ми з напарницею зорганізували невеличкий музей у маленькій кімнатці, де було представлено близько тисячі експонатів — особисті речі, трофеї, безпечні зразки озброєння. Кожен зі своєю історією. До музею приходили діти із садочка, школярі, студенти. І робота в музеї — це не просто дослідження історії, не просто опис подій, біографій — це виховання наших дітей. Без цього ми пропадемо”, — сказав Ігор Войцехівський.