Дівчинка Альона та її мама Лариса лише почали всміхатись і знову вчаться спати. Хоча у безпеці дитині перестали снитись яскраві сни, як під час постійних бомбардувань. Родина Загреб у 14-тому році вже переїхала з окупованої Луганщини і через кілька років оселилась у Маріуполі. Щоб стати біженцями вдруге.

Сім’я українців змогла вирватися із заблокованого російськими військами Маріуполя. Вони стали біженцями вже вдруге, пише «УНІАН».

Сім’я Загреб в 14-му році вже переїхала з окупованої Луганщини і через кілька років оселилася в Маріуполі. Олена та її мама Лариса 34 години добиралися до населеного пункту під Люксембургом з Чернівців, а до цього — з Дніпра, але справжньою «дорогою життя» став для них нескінченний шлях з Маріуполя до Запоріжжя, щоб дожити до цього моменту, їм довелося прожити два тижні в пеклі.

Олена щодня знімала відео про те, як вони виживають

«Знімати я почала десь 5 березня і хотіла показати родичам, я не збиралася публікувати відео... дядькам, тіткам, бабусям, дідусеві, які в Донецьку, щоб вони подивилися, в яких ситуаціях ми були», — розповіла дівчинка.

Сім’я вирішила не йти в підвал, тому що у квартирі затишніше. Люди спали в коридорі, дотримуючись правила двох стін. Між обстрілами й вуличними боями потрібно було ще готувати їсти та топити сніг.

Ситуація погіршилася, коли перестали гасити пожежі та будинки повільно вигоряли. Влучив снаряд і в їхній будинок

«Було 9 березня, тоді дуже сильно бомбили. Ми ховалися в передпокої, тому що там три стіни... У нас будинок трясся, як желе... Ми з мамою сміялися з якогось приколу», — згадує Олена.

Сім’я переїхала в інше житло, але й той будинок розбомбили. Потім був ще один переїзд, але вже з пораненим батьком.

«15 березня на мені сидів кіт, притискався до мене, мурчав, хоча для нього це було не природно. Наш друг, дядько Саша, пішов варити каву та сказав, що люди намагаються виїжджати, але розстрілюють», — зазначила дівчинка.