Львів 29 квітня попрощається із двома захисниками та захисницею України

У середу, 29 квітня, Львів попрощається із захисниками Віталієм Ромашиним і Любомиром Гануляком та захисницею Оксаною Ладейщикововою, які віддали життя, боронячи Україну від російських окупантів.

Як повідомили у ЛМР, чин похорону військових розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Віталія Ромашина поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), а Оксану Ладейщиковову — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.

Прощання з Любомиром Гануляком продовжиться о 12:30 у храмі Пресвятої Трійці ПЦУ (вул. Шевченка, 311а). Поховають воїна на Ряснянському кладовищі (вул. Лукасевича, 11).

Віталій Ромашин «Богомол» (14.04.1984 — 25.01.2026) Уродженець міста Черкаси.

Навчався у Черкаській спеціалізованій школі І–ІІІ ступенів №20 Черкаської міської ради Черкаської області. Згодом здобув освіту у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького на факультеті психології.

Працював діджеєм електронної музики, займався організацією музичних фестивалів і концертів, писав музику та тексти пісень. Останні роки обіймав посаду керівника відділу продажів на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Віталій був творчим, добрим і щирим, світлим і комунікабельним, товариським, умів вислухати та підтримати, прислухався до свого серця і діяв по совісті. Був вимогливим до себе, прагнув до вдосконалення як у житті, так і в службі, вирізнявся жертовністю, захищав побратимів ціною власного життя.

Захоплювався електронною музикою, грав на тромбоні та фортепіано, гарно співав, писав музику, читав реп. Любив тварин і ставився до них з особливою турботою, цінував природу, любив готувати. Був мрійником.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України.

Нагороджений відзнакою Голови Державної прикордонної служби України «Відмінний прикордонник» та медаллю «Ветеран війни».

У Віталія Ромашина залишилися батьки, сестра та друзі.

Оксана Ладейщикова (13.02.1980 — 25.04.2026) Уродженка міста Гола Пристань Херсонської області.

Навчалася у Голопристанському ліцеї №2 Голопристанської міської ради Херсонської області. Згодом здобула професію кухаря-кондитера у Херсонському професійно-технічному училищі. Працювала у сфері громадського харчування на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Оксана була доброю, справедливою й чуйною, активною та комунікабельною, любила готувати, захоплювалася садівництвом.

У 2023 році приєдналася до лав Збройних Сил України у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Оксани Ладейщикової залишилися мати, брат та родина.

Любомир Гануляк (21.08.1982 — 25.04.2026) Уродженець села Бірче Львівської області.

Навчався у Бірченській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів — філії опорного Великолюбінського закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області та у середній загальноосвітній школі № 92 м. Львова. Згодом здобував освіту у Державному навчальному закладі «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту» та Національному лісотехнічному університеті України.

Працював водієм навантажувача у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Протек Логістик Систем».

Зі слів рідних, Любомир був добрим і відповідальним, турботливим батьком, любив читати, цікавився історією, декламував вірші та гуморески, захоплювався подорожами.

У 2023 році добровільно став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою «За оборону Мар’їнки».

У Любомира Гануляка залишилися батьки, дружина, двоє синів, бабуся та родина.