Сьогодні, 27 липня, 20-ті роковини катастрофи на Скнилівському летовищі, де, внаслідок падіння винищувача «Су-27» у натовп глядачів, загинуло 77 осіб.

Авіаційне шоу, яке переросло у трагедію, стало наймасштабнішим лихом в історії проведення подібних заходів. Винні уже відбули свої покарання, а рідні не можуть змиритися із витратою до сьогодні.

Про це йдеться в «ТСН».

На щорічну молитву сюди, неподалік місця катастрофи, родичі приходять уже в двадцяте. «На початку було важко, були якісь страхи, до психологів ходили. Зараз вже легше», — кажуть родичі загиблих.

«Рідний брат загинув. Він стояв у трьох кроках від мене. Там не було такого, що хтось встиг бігти а хтось не встиг. Це мить», — додає юнак.

І та мить закарбувалася на завжди, як у їх пам’яті, так і тисяч інших людей, які прийшли на Скнилівське летовище 27 липня 2002 року.

Надмірне зниження під час косої петлі із поворотом, так зветься ця фігура вищого пілотажу, крило винищувача чіпляє дерево, потім бетон, і врізається у натовп. Авіаційне шоу, розвага — перетворюється у трагедію. Найбільшу в історії таких шоу.

Пілоти Єгоров та Топонар, які встигли катапультуватися, на суді заявили: під час маневру літак втратив потужність на лівому двигуні. Пізніше з’ясується, нібито через воду у ньому. Що, мовляв, давало хибні дані на прилади. Рішення суду: відхилення від польотного завдання і помилка в пілотуванні. Підсудних десять: крім пілотів, командувач авіаційного корпусу та керівник польотів, і організатори авіашоу. На сьогодні засудженні свої терміни відбули. «Після Скнилівської трагедії були зроблені висновки, які були відображені в авіаційних правилах, на той час ще в ДержАвіаційнійАдміністраціі, пізніше ДержАвіаСлужба, яка ці правила зробила ще жорсткішими. Закцентувала на тому чого робити не можна», — зазначає авіаційний експерт Кирило Новіков.

Зокрема: малу відстань до глядачів, яка в Скнилові, як виявилося, була ліченими метрами; жорсткішу перевірку технічного стану літаків; а також, нові правила заборонили подібні шоу з участю військової авіації. Із 2002-гого на них — табу.

Ескадрилью «Українські соколи» того ж року було розформовано, а їх 14 авіаційний корпус проіснував ще ще два роки, до реформування Збройних сил. Один із пілотів, що отримав найбільший термін ув’язнення — 14 років, Володимир Топонар оселився у власному будинку поблизу Кагарлика, де і відбував термін ув’язнення. Тогочасні військові керівники і досі не бажають говорити на цю тему. А рідні загиблих, того чорного дня постійно приходять до місця трагедії, і хоч пройшло уже 20 років, стримати емоцій не взмозі. «Я втратила внука. Кажуть, що час лікує рани, але я вам скажу — ні», — каже жінка.

Щоб вшановували загиблих у Львові люди зібрались біля церкви, вперше за 20 років відбувалося не на летовищі. Щороку вшанування роковин трагедії відбувалося у капличці пам’яті жертв Скнилівської трагедії, яка споруджена біля летовища. А далі рушали до Сегменту пам’яті на самому аеродромі. Там запалювали свічки й приносили квіти. Та нині з міркувань безпеки захід перенесли. І службу відправили в одному з львівських храмів. Ви знаєте, пройшло уже двадцять років з дня катастрофи, але рідним загиблих досі важко згадувати той день.

«Якраз тоді було 16 років і в мене в один день загинула мама, брат і вітчим і її двоюрідна сестра і дитина, тобто пятеро в сім’ї і для мене це це була травма. Зараз так само багато людей втрачають, бо війна, втрачають сім’ї, втрачають дітей і я розумію їхню біль дуже добре», — каже Галина.

У той день лікарні міста працювали безперервно, там приймали поранених, операційні не зачинялися. Телефон львівського хірурга Герича в той день розривався від дзвінків, розповів його син. «Ми мали відвідати це авіашоу, але помінялися обставини і ми туди не пішли. Потрібна була допомога, бо масово почали потрапляти дуже складні пацієнти з важкими поповненнями. Батько мав досвід бойовий, бо працював хірургом в Афганістані й відповідно потрібна була його допомога, консультації», — розповідає Гнат Герич.

За кількістю загиблих Скнилівську катастрофу називають найбільшою в історії авіаційних шоу.