Комендантська година в Україні більше не виглядає як жорстка заборона. Після оновлення правил пересуватися містом уночі стало простіше, а межа між "можна" і "не можна" — розмитішою, ніж будь-коли.  Що насправді змінилося, де закінчується свобода пересування і чому комендантська година дедалі більше нагадує формальність, а не реальне обмеження – роз’яснює «Фокус».

В Україні суттєво переформатували правила комендантської години — цього разу не лише як безпекову вимогу війни, а й з огляду на енергетичну кризу та проблеми зі світлом і теплом.

Що саме змінилося?

Пересуватися вночі стало легше. Тепер українці можуть виходити на вулицю під час комендантської години без спеціальних перепусток, щоб дістатися до Пунктів Незламності — місць із теплом, харчами та зарядними пристроями під час блекаутів. Водночас не дозволено просто гуляти чи виконувати інші неекстрені дії.

Гнучкий режим для регіонів. Кабінет Міністрів дозволив місцевим адміністраціям встановлювати гнучкий режим комендантської години саме на період надзвичайної ситуації в енергетиці — це наближає Україну до "розумнішого", а не "безумовного" обмеження пересування.

Що залишилося без змін. Комендантська година як інститут все ще діє в умовах війни, і повністю скасовувати її поки не планують. Вона досі встановлюється відповідно до воєнного стану і має на меті знижувати ризики диверсій, нічних обстрілів та випадкових жертв серед мирних.

Нові правила комендантської години: все дозволено?

Військовий адвокат Олег Леонтьєв пояснює: оновлені правила лише формалізували те, що вже давно працює на вулицях міст.

"Ті зміни, які ухвалили 17 січня, — це не революція, а узаконення реальності. Фактично в Києві вже давно не було тотальних обмежень пересування вночі. Я сам неодноразово вночі їхав на вокзал, зустрічав і проводжав людей — багато автомобілів, таксі, поліцейські патрулі. Жодних штрафів чи арештів за це не було, бо закону про відповідальність саме за порушення комендантської години немає", — каже Леонтьєв.

За його словами, нинішні правила не вводять нових покарань, а радше підтверджують практику, за якою силовики оцінюють не сам факт виходу вночі, а логічність і потребу цієї поїздки.

"Якщо є зрозуміла причина — дістатися додому, з вокзалу, до пунктів обігріву чи медичної допомоги — ні в кого не виникає запитань. Проблеми можуть бути тільки там, де пояснення немає або здається нелогічним", — пояснює адвокат.

"Йти грітися — можна, гуляти — ні": де межа і хто її визначає

Один із найбільш суперечливих пунктів нових правил звучить так: під час комендантської години дозволено рухатися до пунктів обігріву, але "просто гуляти" — заборонено. Саме тут у людей виникає логічне запитання: а як довести, що ти не гуляєш, а йдеш грітися?

Формально держава намагається провести межу між потребою і дозвіллям. Але в реальному житті ця межа майже невидима.

За словами військового адвоката, у чинних правилах не прописано механізму перевірки намірів людини.

"Ніхто не може зафіксувати, з якою саме метою ви йдете — гуляти чи грітися. Якщо людина каже, що прямує до пункту обігріву або шукає тепло, — цього пояснення достатньо. Закон не вимагає доказів наміру", — продовжує експерт.

Тобто оцінюється не факт руху, а поведінка. Якщо вона не викликає підозр — питання закривається.

Зона сірої логіки починається там, де людина може пересуватися нічним містом не задля пошуку обігріву, а рухаючись до магазину.

Формально в правилах не сказано, що можна йти в магазин за продуктами. Але й не сказано, що це заборонено. У результаті працює все той самий принцип життєвої необхідності.

Щодо бані, сауни — формально — це не пункт обігріву. Фактично — це тепло.

І тут знову спрацьовує логіка нових правил: держава не контролює маршрут, а контролює ризики. Якщо людина не створює загроз, не порушує громадський порядок і має адекватне пояснення, комендантська година не стає інструментом покарання.

Навіщо взагалі існує комендантська година?

Це ключове питання — і відповідь на нього не юридична, а безпекова.

Комендантська година в нинішньому вигляді — це:

правова рамка, яка дає змогу силовикам зупиняти, перевіряти й реагувати;

фільтр, який відсіює підозрілу активність уночі;

інструмент швидкого контролю.

Вона потрібна, щоб мати законну підставу діяти тоді, коли з'являється реальна загроза.

Проте з урахуванням оновлених правил комендантської години, коли вона фактично перестала бути жорстким обмеженням і перетворилася на гнучкий режим контролю, постає логічне питання: навіщо держава й далі зберігає сам термін "комендантська година"?

Сьогодні пересування містом уночі можливе майже без обмежень — за умови адекватної поведінки та зрозумілого пояснення мети. Відповідальність за порушення так і не визначена окремою нормою, а застосування правил залежить від конкретної ситуації, а не від часу на годиннику.

Читайте також: В Україні відновили доступ до ЄДР

У такій реальності "комендантська година" дедалі більше нагадує правовий маркер, а не реальну заборону: інструмент, який дає змогу правоохоронцям діяти у разі загрози, але не втручається в повсякденне життя людей.

Саме тому відповідь на питання, чи потрібна комендантська година в її нинішньому вигляді, мають дати не патрулі на вулицях, а держава, уряд і законодавець — пояснивши суспільству, що це: тимчасовий рудимент воєнного часу чи усвідомлений механізм безпеки, який збережуть надовго.