Кабінет Міністрів схвалив проєкт постанови, яким запроваджує експериментальний проєкт з надання платного доступу до інтернету та телефонного зв’язку в слідчих ізоляторах особам, взятим під варту. 

Як інформує «Варта1», з посиланням на «ZMINA», у Мін’юсті повідомили, що експериментальний проєкт, який працюватиме в окремих слідчих ізоляторах до квітня 2023 року, має допомогти уряду оцінити доцільність подальшого закріплення у законодавстві права доступу до глобальної мережі та телефонного зв’язку для осіб під вартою. Серед питань, які аналізуватимуть за результатами проєкту, можливий вплив на права, свободи та законні інтереси інших учасників кримінальних проваджень. Як наголошують у Мін’юсті, телефонні зв’язки фіксуватимуть.

Європейський суд з прав людини раніше вже наголошував, що в’язням в Україні слід надати можливість або за потреби допомогу у підтриманні зв’язків зі своїми близькими. Судді розглядають це як елемент дотримання права на повагу до сімейного життя. Про необхідність “підтримувати адекватні контакти із зовнішнім світом” йдеться й у Європейських пенітенціарних правилах. Однак у пункті 24.5 цих правил також мовиться про те, що адміністрація мусить надавати в’язням із цією метою “відповідну матеріальну підтримку”.

Вже понад рік правозахисники критикують Міністерство юстиції за впровадження експериментального проєкту з відкриття платних камер у СІЗО. За словами фахівців, у такий спосіб легалізують дискримінацію за майновим станом, а Омбудсмен навіть подавала позов проти міністерства до суду.

Однак, на думку правозахисника, експерта з пенітенціарних питань Вадима Човгана, надання можливості користування інтернетом та мобільним зв’язком за плату у СІЗО не є дискримінацією. Він пропонує розглядати ініціативу Мін’юсту як додаткове право в’язнів у напрямі європейських стандартів.

“Я не вважаю платні послуги дискримінацією. Люди в СІЗО є невинуватими з юридичної точки зору. А тому обмеження їхніх прав можуть існувати тільки, якщо вони потрібні для забезпечення слідства, недопущення знищення доказів чи впливу на потерпілих/свідків тощо. Можливість таких обмежень якраз передбачається постановою. Якщо такого ризику немає, люди в СІЗО повинні мати максимальну можливість контактів із зовнішнім світом — це міжнародний стандарт”, — говорить він.

Водночас, Човган наголошує, що у в’язнів, які не мають коштів, теж повинен бути нормальний доступ до контактів із зовнішнім світом, але шляхом вирішення цієї проблеми він вважає зміну законодавства.

“Українському закону про попереднє ув’язнення вже майже 30 років. Він був списаний з радянського законодавства, але з тих часів не зазнав змін у питаннях контактів з зовнішнім світом. Філософія попереднього ув’язнення досі базується на ідеї тотальної ізоляції. Разом з тим сучасність вже внесла свої корективи. В’язні в українських СІЗО вже й так масово користуються мобільними телефонами та інтернетом. І це їм обходиться набагато дешевше. Щоправда є ризик бути підданим дисциплінарному стягненню за тримання при собі мобільного телефону. З цієї точки зору платний інтернет та дзвінки є “безпечнішими”, — пояснює правозахисник.

Наразі, інформації про вартість використання мобільного зв’язку та інтернету у СІЗО, а також списку установ, в яких впроваджуватимуть проєкт, Мін’юст не повідомляв.

Останніми роками в Україні намагаються погодити з європейськими стандартами умови тримання людей у пенітенціарних установах. Так, у вересні 2018-го ув’язненим дозволили носити бороди, курити в карцерах і спілкуватися безпосередньо з адміністрацією. Також уряд затвердив нові норми харчування. Цього року в’язням дозволили зберігати шприци, голки та презервативи.

[gallery columns=«1» link=«file» ids=«300293»]