Під Горлівкою загинув боєць ЗСУ Владислав Локтіонов, який більше року був у полоні бойовиків (фото)
У неділю, 7-го липня, у зоні ООС, внаслідок влучання ворожої міни, загинув 42-річний дніпрянин Владислав Локтіонов.
Як передає “Новинарня“, про особу полеглого повідомили в соцмережі працівники відділу соцзахисту ветеранів соціального департаменту Дніпровської міської ради.
9 липня бойову втрату підтвердив також пресцентр штабу ООС. Солдат Локтіонов загинув біля селища Південне, що між Торецьком і окупованою Горлівкою (Донеччина).
“Командування Об’єднаних сил висловлює співчуття родині та близьким солдата Владислава Локтіоноваа, який помер від поранень внаслідок влучання міни поблизу населеного пункту Південне 7 липня. Світла пам’ять герою. Вічна пам’ять всім загиблим за Україну”, — зазначено в дописі.
Владислав Олександрович Локтіонов народився 7 жовтня 1976 року. Мешкав у Дніпрі, працював у сфері будівництва (у фірмі “Сантехбуд”). На війну пішов у 2015 році за мобілізацією, служив у складі 92-ї механізованій бригади ЗСУ. Спочатку був гранатометником (СПГ) у протитанковому взводі, потім переведений у розвідку. Посада — розвідник-кулементник.
Рік і вісім місяців Локтіонов перебував у полоні бойовиків “ЛНР”. Потрапив туди у травні 2016 року, на Луганщині, біля села Жовте, за два місяці до “дембеля”.
Про свій полон Локтіонов у ЗМІ розповідав таке: надвечір, 13 травня 2016-го, він заступив на бойове чергування, отримав наказ командира переправитися через річку Сіверський Донець на бік ворога, з яким завданням — не уточнював.
“Я трохи неправильне рішення прийняв як старший [наряду з трьох осіб]. Залишив на нашому боці людину, щоб вона прикривала мене, і відправився на той берег на човні. Без нічого. У мене була в кишені лише граната. Для захисту. Але використати її я не встиг. Все сталося дуже швидко. У мене є, звичайно, припущення — чому. Озвучувати їх не буду”, — казав розвідник в інтерв’ю “Фактам” уже після звільнення.
За словами Владислава, він “потрапив у лапи спецназу кадировців”. “Мене оглушили, чимось вдарили по шиї, потім додали електрошокером”. Старшим серед бойовиків був “Багі”.
“Розумієте, ми вдень до цієї переправи виходили навіть без зброї. І вони (бойовики) зі свого боку підходили, іноді рибу ловили. А вночі ми намагалися не висовуватися. Коли на переправі стояли козаки і росіяни, було більш-менш спокійно. А ось коли кадировці. Напередодні вони нас «привітали» з 9 травня. Сміялися, кричали: «Аллаху акбар! Виходь, якщо ти мужик, на переправу. Зараз будемо тебе різати!» Вони весь час нас провокували”, — згадував Локтіонов.
Ще під час його перебування в “МГБ ЛНР” речник Міноборони України озвучував підозри, нібито Локтіонов самовільно залишив місце служби, тобто дезертирував. Про те, що розвідник втік на човні, заявляли і в 92 омбр.
Після звільнення з полону бойовиків, у рамках великого обміну 27 грудня 2017 року, розвідник-кулементник Владислав Локтіонов став героєм багатьох публікацій і телесюжетів. Він судився з військовою частиною, доводячи, що не зрадник, адже командування бригади стверджувало, що Локтіонов не отримував бойового наказу, а його дії — самовільне залишення частини.
Дніпропетровській окружний адміністративний суд, який розглядав цю справу, став на бік бійця.
“Для мене це означає дуже багато і головне — те, що я не зрадник, те, що я не дезертир, те, що я не покидав самовільно частину”, — розповідав Локтіонов у інтерв’ю журналістам “5-го каналу” у жовтні 2018 року.
Після лікування і реабілітації Владислав підписав контракт із ЗСУ, знову повернувся на фронт.
У Локтіонова залишився неповнолітній син і матір.
За даними “Новинарні“, Владислав Локтіонов — п’ята бойова втрата ЗСУ в липні.
