Незадовго до вторгнення Росії в Україну Володимир Путін зустрівся з Сі Цзіньпіном у Пекіні. Про це пише «Vigour Times».

Незабаром після цього дві країни оголосили про партнерство без обмежень.

Чи дійсно немає обмежень для китайсько-російського партнерства, стане зрозуміло найближчими днями після повідомлень про те, що Москва звернулася до Пекіна з проханням про військову допомогу. Якщо Сі задовольнить це прохання, Китай фактично вступить у проксі-війну зі США та країнами НАТО, які підтримують Україну. Це рішення може означати кінець глобалізованої економічної системи, яка сприяла надзвичайному підйому Китаю за останні 40 років.

Росія і Китай поділяють глибоку ворожість до глобальної могутності Америки. Але вони підійшли до свого суперництва зі США дуже по-різному. Китай може дозволити собі грати в «довгу гру» , покладаючись на свою економічну могутність, щоб змінити глобальний баланс сил. Росія, перебуваючи в більш слабкому економічному становищі, зіграла на грубій силі в Україні.

Тепер ставка Путіна загрожує довгій грі Пекіна. Китайські політики, можливо, передбачали можливий розрив відносин із США, але завдяки Росії тепер вони стикаються з конфронтацією із Заходом за значно прискореним графіком.

Якщо Китай допоможе Росії обійти західні санкції, на нього, швидше за все, будуть спрямовані вторинні санкції — про що Джейк Салліван, радник США з національної безпеки, повідомив китайця Ян Цзечі під час зустрічі цього тижня. Постачання зброї російським військовим підігріло б заклики до західних санкцій проти Китаю, споживчого бойкоту та відкликання компаній.

Коротка переможна російська війна влаштувала б Китай. Наратив Пекіна про невблаганний занепад американської могутності виглядав би ще більш достовірним. Можливо, була підготовлена ​​сцена для нападу Китаю на Тайвань.

Натомість Росія загрузла. Західний альянс було відновлено, і США та їх союзники оприлюднили новий арсенал економічних санкцій, які виглядатимуть дуже загрозливими в Пекіні.

Зараз Китаю доводиться перетравлювати новину про те, що в результаті західних санкцій Росія втратила доступ до більшості своїх іноземних резервів. Як зазначає економіст Баррі Айхенґрін, одна з головних причин того, що країни тримають іноземні резерви, — «як військовий скринь, який потрібно використовувати в геополітичному конфлікті». Але Китай, який володіє найбільшими у світі іноземними резервами, щойно виявив, що може втратити доступ до своєї військової скриньки за одну ніч.

Китай майже не є самодостатнім ні енергією, ні продовольством. Десятиліттями він хвилювався через «Малаккську дилему» — загрозу того, що військово-морський флот США може блокувати Китай, перекривши ключові судноплавні маршрути. Величезні інвестиції Китаю у свій флот частково спрямовані на те, щоб запобігти такій можливості. Тепер, однак, Пекін повинен розглянути можливість того, що заморожування іноземних резервів країни, пов’язане з іншими фінансовими санкціями, може бути такою ж загрозливою, як і морська блокада.

Для Китаю немає легкого виходу з цього. Очевидним рішенням було б, щоб вона все більше торгувала у своїй власній валюті, юані. Але Пекін ухилявся від того, щоб зробити юані повністю конвертованими, побоюючись, що це призведе до дестабілізації капіталу.

Той факт, що ЄС, Великобританія, Швейцарія, південнокорейці, японці та сінгапурці приєдналися до фінансових санкцій проти Росії, створив єдиний фронт розвинених економік, який має турбувати Пекін. Китай неодноразово порівнював себе безпосередньо зі США, відзначаючи віхи: найбільша торгова сила, найбільша економіка, виміряна купівельною спроможністю, найбільший флот. Але якщо Китаю тепер доводиться порівнювати себе не тільки з США, а й з ЄС, Великобританією, Японією, Канадою та Австралією, його відносна позиція виглядає набагато менш потужною.

Спроба економічно ізолювати Китай була б набагато складнішою, ніж введення санкцій проти Росії — що саме по собі навряд чи є безболісним. Китай глибоко інтегрований у західні ланцюги поставок. Багато західних транснаціональних компаній поставили Китай у центр своїх бізнес-стратегій.

З цієї причини навіть деякі американські китайські яструби визнали, що економічна взаємозалежність між США та Китаєм є даністю. Але глобальна криза змушує людей переглянути основні припущення. Ідея економічного відриву Китаю від Заходу, колись немислима, починає виглядати більш правдоподібною. Це може навіть сподобатися зростаючому окрузі економічних націоналістів на Заході, які зараз вважають глобалізацію згубною помилкою.

Військові розрахунки Китаю також раптом виглядають складнішими. Якщо досвідчена російська армія не може легко здобути перемогу в сухопутному вторгненні в Україну, як Китай міг би здійснити набагато складніше морське вторгнення на Тайвань? Український досвід свідчить про те, що тайванці дадуть відсіч і що Китаю доведеться понести великі втрати — оскільки Захід надав Тайваню військову допомогу. І хоча президент Джо Байден неодноразово виключав боротьбу за Україну, він припускав, що США захищатимуть Тайвань.

Часто припускають, що Китай буде старшим партнером у «безмежному» партнерстві з Росією, але рішення Сі обійняти Путіна зараз виглядає як прорахунок. Важко грати в довгу гру, якщо ви прив’язали себе до безрозсудного гравця.