В грудні 2017 року у 4-ох річної мешканки Львівської області зареєстровано випадок захворювання на рідкісний паразитоз – дифілоботріоз, одним з проміжних господарів якого є хижі прісноводні риби(окунь, щука, судак та ін.), а кінцевим – людина, собаки, коти та ін.

Про цей випадок повідомили у ДУ “Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України”

Згідно з епідеміологічними даними, цей випадок є завізний (в раціоні харчування дитини мало місце вживання риби та ікри (привезеної з Росії), судячи з усього неправильно кулінарно обробленої.

Захворювання протягом тривалого часу не проявлялось. Наявність інвазії встановлено у зв’язку з виділенням при дефекації “стрічки” гельмінта, після чого появились скарги на болі в животі, нудоту, слабість.

Провокуючим чинником виділення стьожака широкого у біоматеріалі було приймання протигельмінтних препаратів (оскільки в одного з членів сім’ї лабораторно виявлено гострики і лікування проводилось згідно призначення сімейного лікаря).

Фрагменти паразита були доставлені в паразитологічну лабораторію ДУ “Львівський обласний лабораторний центр МОЗ Ураїни” та ідентифіковані як Diphyllobothrium latum – стьожак широкий. У Львівській області захворюваність на дифілоботріоз почала реєструватися з 2001 року, станом на сьогодні зареєстровано 6 випадків дифілоботріозу.

Дифілоботріоз – зоонозний пероральний біогельмінтоз, збудником якого є стьожак широкий (Diphyllobothrium latum). Це найбільший гельмінт людини, який внесений в книгу рекордів Гінесса – довжина від 2 до 12 м і більше(15-20м).В кишечнику людини паразитує один, рідше декілька стьожаків. Тривалість життя паразита вимірюється роками – 10-20 років. При цьому періодично частина кінцевого відділу гельмінта виділяється з фекаліями при дефекації. Тяжка форма захворювання супроводжується анемією перніціозоподібного типу. Характерною особливістю дифілоботріозу є природна осередковість. В Україні вогнища даного паразитозу існують у дельті Дунаю, а також в зоні Кременчуцького та Каховського водосховищ, створених на Дніпрі.

Зараження відбувається тоді, коли в їжу вживається неправильно кулінарно оброблена або непросолена риба, ікра. Не виключено і контактно-побутовий шлях передачі гельмінта. Він відбувається через погано вимитий після обробки риби посуд або руки, на яких залишилися личинки широкого стьожака, які мають мікроскопічні розміри, невидимі неозброєним оком. Далі вони в кишечнику людини виростають до статевозрілого віку. Ці шляхи зараження людини дифілоботріозом є основними.

Для більшої частини інвазованих людей, у яких дифілоботріоз протікає маніфестно (бурхливо, з яскраво вираженими проявами) характерна наступна симптоматика:

•слабкість і постійна сонливість;

•значне зниження працездатності;

•парестезії (порушення чутливості шкірного покриву, поколювання і оніміння);

•постійні запаморочення;

•неприємний присмак на язику після їжі, особливо коли людина вживає солону або кислу їжу;

•нудота, нерідко перехідна в проривну блювоту;

•хворобливі відчуття в животі;

•порушення стільця (закрепи змінювалися проносами);

•практично повна втрата апетиту.

Особиста профілактика полягає в тому, щоб не вживати в їжу сиру, недостатньо солену, смажену чи варену рибу, свіжу малосольну ікру. Рибний фарш, котлети і дрібну рибу необхідно смажити не менше ніж 15-20 хвилин, а нерозпластані частини великої риби — не менше 30—40 хвилин. При температурі 21—22°С загибель личинок гельмінта настає через 18 годин, при 10—12°С — через 3 доби, при 6—8°С — через 7 діб. Дрібну рибу знезаражують шляхом витримування у 20 % водному розчині кухонної солі протягом 1-ї доби, велику — протягом 10 діб. Ікру необхідно обробляти окропом. В осередках дифілоботріозу необхідно проводити дегельмінтизацію собак і котів, інвазованих стьожаком широким.

Слід пам’ятати, що своєчасне звернення до лікаря та лікування вбереже Вас від ускладнень.