Разом із Яною Червоною того дня загинув Олександр Мілютін з позивним Дєда. Йому було 50 років. Чоловік родом із Бахмута (Донецька область). У 2017 році він прийшов до військкомату, підписав контракт та одразу поїхав на передову. У Олександра залишились сестра (також військовослужбовець) та дочка.

[caption id=«attachment_121477» align=«alignnone» width=«650»] Фото: Фонд «Повернись живим»[/caption]

Юрію Фармагею військовослужбовцю 57-ї ОМПБр, було 46 років. Він загинув 5 квітня, під час бою біля селища Піски — у бійця влучила куля ворожого снайпера. Юрій служив з 2015 року. Він родом з Вінницької області. У чоловіка залишилися дружина, двоє дітей (син служить у морській піхоті) та двоє онуків.

[caption id=«attachment_121478» align=«alignnone» width=«486»] Фото: Фонд «Повернись живим»[/caption]

6 квітня, поблизу хутора Вільний (Луганська область), загинуло двоє бійців ЗСУ — Іван Лисиця та Дмитро Стрекнєв. Близько опівночі, ворог відкрив вогонь по позиціям українських військових з 82-мм мінометів. Так терористи намагалися виявити системи вогню військовослужбовців ООС. Гранатометник Дмитро Стрекнєв та кулеметник Іван Лисиця, разом із побратимами, відкрили вогонь у відповідь і примусили противника припинити обстріл. Однак, солдати отримали кульові поранення, які виявилися не сумісними з життям. Іван Лисиця родом із села Карпівка Дніпропетровської області. 3 квітня хлопець відзначив своє 23-річчя. Вдома на нього чекали батьки та брат. Дмитрові Стрекнєву був 21 рік, він родом зі Сватівського району (Луганської області).

Микола Неживий з позивним «Мєхан», військовослужбовець 93-ї ОМБр, загинув 8 квітня. Це сталося на позиції «Зеніт» неподалік окупованого Донецька — ворог обстріляв українських захисників з ПТУРа. 57-річний боєць був найстаршим у бригаді. Чоловік пішов воювати у 2014 році у складі добровольчого батальйону «Айдар», за ці роки пройшов найзапекліші бої в Опитному, у районі ДАПу, на Світлодарській дузі. Микола родом із Хмельницького. На нього чекали дружина, дочка та онуки.

[caption id=«attachment_121482» align=«alignnone» width=«500»] Фото: Фонд «Повернись живим»[/caption]

Олег Бойов був піротехніком ДСНС. 40-річний чоловік загинув 9 квітня, під час розмінування території поблизу водогону насосної станції, біля селища Зайцеве. Олег жив у Слов’янську, у нього залишилися дружина та двоє дітей.

Роман Чибінєєв  — брат Героя України Валерія Чибінєєва та командир десантно-штурмового відділення 79-ї ОДШБр — загинув 11 квітня. Влітку чоловікові мало би виповнитися 30 років. Роман отримав поранення, несумісне з життям, під час ворожого обстрілу українських позицій, на Маріупольському напрямку. Воїн родом з Бердянська, вони з братом рано втратили батьків та виховувались в інтернаті. Роман вступив на службу за контрактом у 2016 році.

[caption id=«attachment_121484» align=«alignnone» width=«635»] Фото: Фонд «Повернись живим»[/caption]

Володимир Лисаківський був старшим матросом 35-ї окремої бригади морської піхоти. 11 квітня він отримав поранення під час обстрілу позицій ЗСУ поблизу Гранітного. Лікарі боролися за життя воїна добу, але 12 квітня він помер. Чоловік служив з 2015 року. Володимиру було 28 років, він родом з Миколаївщини.

[caption id=«attachment_121485» align=«alignnone» width=«900»] Фото: Фонд «Повернись живим»[/caption]

Ігор Ігнатенко на псевдо Цум служив у 93-й ОМБр. Він загинув 12 квітня під час бою під Авдіївкою. Після Майдану (де його шанобливо називали «Батею») чоловік пішов воювати на Схід — спочатку у складі добровольчого батальйону «Донбас», потім був бійцем 56-ї ОМБр, а згодом вступив до лав «холодноярівців». Пройшов бої за Піски, Станицю Луганську, Гранітне, Авдіївку та шахту «Бутівка». Ігору було 55 років, він родом із Запорізької області. У нього залишилися дружина та двоє дорослих синів.

[caption id=«attachment_121487» align=«alignnone» width=«900»] Фото: Фонд «Повернись живим»[/caption]

Микола Волков (на одинадцятому фото) з позивним «Смурфік» був парамедиком добровольчого батальйону «Госпітальєри». 20-річний хлопець отримав снайперське кульове поранення у голову 12 квітня. Три доби він був у комі, боровся за життя, але помер 15 квітня. Микола родом з Маріуполя, він допомагав українській армії від початку війни на Сході. На свою першу ротацію до зони бойових дій хлопець поїхав улітку 2018 року. Вдома на Миколу чекали батько, брати та сестри.

[caption id=«attachment_121488» align=«alignnone» width=«665»] Фото: Фонд «Повернись живим»[/caption]

Олександр Цапенко з позивним «Студент» був військовослужбовцем 54-ї ОМБр. 20-річний хлопець загинув у ніч на 22 квітня, під час ворожого обстрілу поблизу, села Новоолександрівка Попаснянського району. Одна з мін вибухнула поблизу позиції Олександра, завдавши йому несумісних із життям поранень. Воїн родом із Дніпропетровської області.

[caption id=«attachment_121490» align=«alignnone» width=«475»] Фото: Фонд «Повернись живим»[/caption]

Юрій Коновод був військовослужбовцем 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї ОМБр. 54-річний воїн загинув 23 квітня, від кулі снайпера, у районі селища Південне, біля окупованої Горлівки. Юрій родом з Полтавської області. Він пройшов війну в Афганістані, працював учителем, а коли в Україні почалися бойові дії, пішов воювати. У нього залишилося двоє синів (старший також воює на Сході).Сергій Гвоздієвський був військовослужбовцем 79-ї ОДШБр. 29 квітня 53-річний боєць отримав важкі поранення під час ворожого обстрілу поблизу селища Павлопіль на Маріупольському напрямку. Лікарі боролися за його життя, але 30 квітня воїн помер. Сергій мешкав у Могилеві-Подільському на Вінниччині.

[caption id=«attachment_121492» align=«alignnone» width=«675»] Фото: Фонд «Повернись живим»[/caption]