У резонансній історії, що сталася в селі Лощинівка Одеської області шість з половиною років тому, нарешті поставлено крапку: обвинуваченого Михайла Чеботаря, місцевого жителя, засудили до довічного ув’язнення за зґвалтування та вбивство 8-річної Ангеліни Мойсеєнко — доньки друга дитинства. Про це пише Кримінальна Україна

Слідство у цій справі, що сколихнула всю країну, тривало довгих 6 років. Змінювалися слідчі, змінювався склад суду. Єдиний підозрюваний у цьому страшному злочині Михайло Чеботар, попри наявні докази проти нього, до оголошення вироку так і не визнав свою провину, стверджуючи, що ґвалтівником і вбивцею могла бути інша людина, ближча до Ангеліни. Проте суд визнав його винним.

Саме на його одязі була кров дівчинки, його бачили сусіди, коли він заходив уночі в незачинений будинок, у якому мирно спали двоє дітей — 8-річна Ліна та її 4-річний братик Валера.

«На підлозі я побачила кепку Михайла. Тоді ще здивувалася: що він міг робити вночі в нашому будинку?»

До 2016 року навряд чи багато мешканців України могли б похвалитися тим, що чули назву села Лощинівка з населенням 1300 осіб, розташованого неподалік міста Ізмаїл на Одещині. Але цей резонансний і моторошний злочин зробив село відомим на всю країну. Про ці трагічні події писали всі центральні та низка закордонних ЗМІ, знімали ток-шоу на популярних телеканалах. Ще б пак, адже після вбивства дитини в селі почалися погроми. Понад десяток сімей ромів змушені були залишити свої будинки. Оскільки у вбивстві дитини звинуватили наполовину болгарина, наполовину чоловіка ромської національності — 21-річного Михайла Чеботаря.

Початок справи: У ніч із 26-го на 27 серпня Катерина Мойсеєнко прийшла додому з роботи. Жінка працює у місцевому барі «Фортуна», і їй часто доводилося повертатися додому після другої години ночі. Як згадує Катя, вдома у цей час спав п’яним її громадянський чоловік Олександр. Але жінка одразу ж запідозрила щось недобре.

— На підлозі я побачила кепку Михайла, — розповідала Катерина журналістам. — Я тоді ще здивувалася: що Мишко міг робити вночі у нашому домі? Дитяче взуття акуратно стояло біля стінки. Я пройшла в дитячу, щоб подивитися на Валерчика та Ліну, і здивувалася, що двері у спальню були зачинені на гачок зовні.

Жінка у  спальні побачила переляканого Валеру, який приголомшив мене розповіддю про те, що приходив дядя Міша та саме він замкнув його в кімнаті.

Валера сказав: «Дядя Міша сильно лаявся з Ліною. А потім вони пішли». Куди пішли? Вночі? Я до Ліниного ліжка, а доньки немає. В одній з кімнат я побачила відчинене вікно. Тоді зрозуміла, що Ангеліна втекла через це вікно. Причому взуття було на місці, тож вона втекла босоніж.

Катерина згадує, що одразу разом із сусідами кинулася шукати свою дочку. Але нічні пошуки так і не мали успіху. Тіло дівчинки рано-вранці знайшов місцевий пастух. Ангеліна лежала в траві без одягу біля покинутого будинку, в якому, мабуть, намагалася сховатися від свого переслідувача. Але добігти до цього будинку дівчинка не встигла. Пастух розповів оперативникам, що на грудях дитини було видно кілька колотих ран, а рот Ліни був забитий мохом та трісками.

Поліція майже відразу встановила головного підозрюваного. Це був друг сім’ї — Михайло Чеботар, який спокійно відсипався у своїй оселі після нічних «подвигів». Усі докази були проти нього — на штанах плями крові, кров під нігтями. І, найголовніше, викрутка, якою, найімовірніше, ґвалтівник і заколов дитину.

«Я не бачив, чи були викрутки у крові. Просто поклав їх у кишеню та й все»

Звістка про арешт рома, з одного боку, мала ефект бомби, а з іншого — мало кого здивувала.

Увечері того ж дня, коли заарештували Чеботаря, у селі почалися масові погроми. Місцеві жителі почали бити вікна в будинках циган, трощити меблі. Один будинок навіть спалили. При цьому були присутні місцева влада і… поліція. Але вони не втручалися. Щоправда, жоден ром тоді не постраждав фізично. Мабуть, про майбутній погром їх хтось попередив. Адже не всі мешканці Лощинівки були згодні з таким способом помсти. Тільки цих «розкольників» мало не побили свої ж. Але минулося.

Ситуація навколо циганського поселення в Лощинівці була загострена ще довгий час. Люди прагнули помсти. Роми це розуміли й тому, навіть коли поліціянти повідомили їх, що вони можуть під охороною повернутись у свої будинки та зібрати речі, ніхто не захотів цього робити. Вже пізніше, за два роки, деякі циганські сім’ї домоглися виплати компенсації за своє незаконне виселення.

Тим часом стосовно Михайла Чеботаря почалися слідчі дії. Сам головний підозрюваний усіляко заперечував свою причетність до вбивства дитини. Стверджував, що більше причин це зробити було у його старого друга — вітчима Ангеліни.

— Експерти ж самі сказали, що Ліна померла між 12-ю та першою годиною ночі. А я в барі був до половини третьої. Це багато хто бачив, — стверджував на допитах Чоботар.

Михайло розповідав, що того дня він разом із вітчимом Ліни Олександром був на дні народження знайомої. Сашко, мовляв, кілька разів дзвонив до своєї дружини Каті, але та не брала слухавку. І тоді він попросив Чеботаря сходити разом із ним на роботу до дружини.

— Ми проходили повз будинок Олександра, — розповідав на допиті Чеботар, — і він каже: «Я зайду, подивлюся, як там діти». Коли ми зайшли до будинку, Ліна поверталася з туалету. Олександр долонею вдарив її по потилиці. Я не став втручатися та пішов сам у бар. Не хотів битися при дитині. Знаю, що Сашко, бувало, бив Ліну.

Олександр прийшов у бар слідом за Михайлом хвилин через двадцять і, за словами Чеботаря, був злий. Потім він відкликав Михайла убік і передав йому викрутки, які нібито брав у нього раніше.

— Я не бачив, чи були викрутки у крові. Просто поклав їх у кишеню та й все, — говорив на допиті Чеботар.

Чи була така версія способом захисту? Судячи з матеріалів кримінального провадження, — так. Адже Чеботаря, що вночі заходив до будинку, де спала Ліна, бачили сусіди.

«Я спитала в сусідів: чому не допомогли? А вони відповіли, що подумали, що… ґвалтують не дитину, а дорослу дівчину»

Ангеліну можна було врятувати. Але сусіди, які чули крик дитини про допомогу, не зробили нічого.

— Вони чули, як хтось кричить, — розповідала журналістам Катерина. — Я спитала в сусідів: чому не допомогли? А вони відповіли, що подумали, що… ґвалтують не дитину, а дорослу дівчину.

Ось так. Виявляється, дорослу дівчину ґвалтувати можна?

Катерина розповідала, що вона б ніколи не подумала, що Михайло може зробити таке!

— Мій чоловік Саша трохи старший за Михайла, але вони з дитинства дружили, — говорила мама Ангеліни. — Міша допомагав нам по господарству. Часто було, що я на роботі, чоловік на роботі, то він залишався з дітьми. Він, до речі, навіть іноді, коли чоловік кричав на Ліну, заступався за неї. Не знаю, що могло статися? Але він тепер не викрутиться. Там і його куртку біля тіла доньки знайшли. Немає сумнівів, хто вбив Ліночку.

Навіщо Михайлові було вбивати дитину? У матеріалах слідства згадується, що на тому дні народження у знайомої Чеботар посварився з братом Олександра Юхимом через дівчину. Був п’яний. Можливо, у той момент, коли він проходив повз будинок свого друга дитинства й точно знав, що там немає дорослих, вирішив помститися таким чином сім’ї Матяшів — Юхимові та Олександру?

Варто таки відзначити, що у матеріалах кримінального провадження були деякі нестиковки за результатами експертизи та часу смерті дівчинки. На цьому часто наголошував адвокат підозрюваного Андрій Лещенко. Чеботар також неодноразово в суді заявляв, що його били поліцейські та змушували взяти провину на себе. Але судове слідство завершено, провину Чеботаря було доведено й підозрюваного оголошено злочинцем.

Залишок життя він проведе у місцях позбавлення волі.

Як повідомлялося раніше, в Запоріжжі на вулиці знайшли мертвих дітей